Стартував всеукраїнський проект "Новий старт", що ініційований ВМГО "Студентська республіка".

ІСТОРІЯ ПРОЕКТУ
Свій початок проект взяв у квітні 2009р., тоді він став проявом реакції здорових сил суспільства на кризову ситуацію в економіці, яка склалася в Україні.
Під час реалізації проекту в 2009р. найбільшу увагу учасники приділили нагальним проблемам освіти та розвитку людини, енергозбереження та ефективного використання ресурсів, корупції, недосконалості системи державного управління, майже повній відсутності інновацій та ефективної інфраструктури тощо. Були запропоновані "точки підйому" в економіці, а також розглянуті та проаналізовані альтернативні сценарії розвитку країни (мілітарна, родова, експансіоністська, авторитарна та інші моделі).
Вперше в історії незалежної України горизонт стратегування розвитку країни було розширено більше, ніж на 40 років - до 2050 року.

Можливості впливу інноваційних процесів на формування ВВП

Інноваційна система України переживає не найкращі часи свого становлення та розвитку, що пов’язано, перш за все з політичними подіями та постійними процесами перерозподілу влади на рівні Кабінету Міністрів України. Постійний перерозподіл сфер впливу як міністерствами, відомствами, так і їх керівними особами не дозволяє створити дану систему як систему організаційно-економічного та інформаційного забезпечення розвитку інноваційних процесів на рівні держави, а тим паче – дати змогу даній системі розвиватися, поширюватися і ефективно працювати в ринку і на ринок України. Ринок інновацій, дякуючи тому, що він «ринок», дозволяє собі формувати свої власні тенденції розвитку, не надіючись на державну підтримку, а ще й допомагаючи державним органам забезпечувати виконання ними своїх, не зрозумілих з точки зору стратегічного менеджменту, місій, виписаних у законодавчих та виконавчих документах при їх створенні.

Г.О. Андрощук Програма інноваційного розвитку економіки Німеччини: Стратегія високих технологій /  Верховна Рада України, Комітет з питань науки і освіти, Київ - Наука та інновації. 2009. Т. 5. № 3. С. 72–88.

Питання взаємодії промисловості та науки, комерціалізації наукових ідей і результатів досліджень, створення механізмів, здатних прискорити їхню реалізацію, відповідальності держави й ролі інституцій громадянського суспільства в сфері національної інноваційної політики стали на порядку денному у Німеччині ще в середині 70-х років минулого століття. За минулі роки було реалізовано багато заходів, на основі яких у країні сформувалася адекватна потребам німецької промисловості система трансферу нових знань та інноваційних розробок зі сфери академічної й університетської науки в сферу приватного підприємництва. Істотною її рисою стало активне звернення бізнесу до науки, за якою була визнана роль головного генератора інноваційних середньо та довгострокових проектів. Саме вони виявилися найбільш затребуваними в інтересах зміцнення позицій німецької промисловості на міжнародних ринках, особливо таких її базових галузей, як автомобіле- і машинобудування. Рівень власних "заводських" розробок, що вирішували головним чином завдання прикладного характеру, пов'язані з поточним відновленням виробничих потужностей, уже не відповідав новим технологічним викликам.

Известно, что расходы на научные исследования в Российской Федерации за предыдущие 18 лет сократились более чем в пять раз и приблизились к уровню развивающихся стран. Россия сегодня тратит на науку в семь раз меньше, чем Япония, и в 17 раз меньше, чем Соединенные Штаты Америки. Более чем в два раза уменьшилось количество исследователей. И, конечно же, из этого следует целый ряд серьезных проблем, которые возникли в нашем комплексе, в том числе кадровых, научно-технологических и др.