Можливості впливу інноваційних процесів на формування ВВП

Інноваційна система України переживає не найкращі часи свого становлення та розвитку, що пов’язано, перш за все з політичними подіями та постійними процесами перерозподілу влади на рівні Кабінету Міністрів України. Постійний перерозподіл сфер впливу як міністерствами, відомствами, так і їх керівними особами не дозволяє створити дану систему як систему організаційно-економічного та інформаційного забезпечення розвитку інноваційних процесів на рівні держави, а тим паче – дати змогу даній системі розвиватися, поширюватися і ефективно працювати в ринку і на ринок України. Ринок інновацій, дякуючи тому, що він «ринок», дозволяє собі формувати свої власні тенденції розвитку, не надіючись на державну підтримку, а ще й допомагаючи державним органам забезпечувати виконання ними своїх, не зрозумілих з точки зору стратегічного менеджменту, місій, виписаних у законодавчих та виконавчих документах при їх створенні.

Г.О. Андрощук Програма інноваційного розвитку економіки Німеччини: Стратегія високих технологій /  Верховна Рада України, Комітет з питань науки і освіти, Київ - Наука та інновації. 2009. Т. 5. № 3. С. 72–88.

Питання взаємодії промисловості та науки, комерціалізації наукових ідей і результатів досліджень, створення механізмів, здатних прискорити їхню реалізацію, відповідальності держави й ролі інституцій громадянського суспільства в сфері національної інноваційної політики стали на порядку денному у Німеччині ще в середині 70-х років минулого століття. За минулі роки було реалізовано багато заходів, на основі яких у країні сформувалася адекватна потребам німецької промисловості система трансферу нових знань та інноваційних розробок зі сфери академічної й університетської науки в сферу приватного підприємництва. Істотною її рисою стало активне звернення бізнесу до науки, за якою була визнана роль головного генератора інноваційних середньо та довгострокових проектів. Саме вони виявилися найбільш затребуваними в інтересах зміцнення позицій німецької промисловості на міжнародних ринках, особливо таких її базових галузей, як автомобіле- і машинобудування. Рівень власних "заводських" розробок, що вирішували головним чином завдання прикладного характеру, пов'язані з поточним відновленням виробничих потужностей, уже не відповідав новим технологічним викликам.

Известно, что расходы на научные исследования в Российской Федерации за предыдущие 18 лет сократились более чем в пять раз и приблизились к уровню развивающихся стран. Россия сегодня тратит на науку в семь раз меньше, чем Япония, и в 17 раз меньше, чем Соединенные Штаты Америки. Более чем в два раза уменьшилось количество исследователей. И, конечно же, из этого следует целый ряд серьезных проблем, которые возникли в нашем комплексе, в том числе кадровых, научно-технологических и др.